Є кохання, які супроводжують нас усе життя.

Є компаньйони, які приходять у наше життя і зрештою стають частиною того, ким ми є. Ньєбла була однією з них. Вона супроводжувала дитинство хлопчика з тією формою любові, яку знають лише вони: не просячи нічого натомість, завжди будучи поруч, змушуючи світ здаватися безпечнішим місцем.

Вона була захисною, ласкавою, дуже розумною і щедрою на свою любов. Її спосіб бути поруч залишив слід, який не вмістити на жодній світлині. Тому що вона була не просто собакою: вона була сім'єю, і дорослішання з нею назавжди змінило розуміння того, що таке турбота.

11 березня 2024 року прийшов час прощання. Є втрати, до яких ми ніколи не готові. Але те, що дарувала Ньєбла, не пішло разом із нею: воно залишається у спогадах про те дитинство та в любові, з якою сьогодні народжується цей дім.

Niebla’s House носить її ім'я, щоб її історія продовжувала жити. Це спосіб перетворити те, чому вона нас навчила, на турботу про інших компаньйонів; пам'ятати, що кожна прогулянка, кожна гра і кожен день разом мають значення.

Цей дім починається з неї. І з любові, яка не закінчується.